БЛОК 8.
ЧАСТИНА 1

Як екологічні питання відображені в Угоді про асоціацію?

Основу екологічної складової Угоди про асоціацію складає глава 6 «Навколишнє природне середовище» Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво».
Можна виділити п'ять основних напрямів впровадження екологічних положень:

  • Співробітництво у сфері довкілля
зокрема щодо зміни клімату, екологічного управління, якості атмосферного повітря та води, управління відходами, охорони природи, промислового забруднення і промислових загроз, хімічних речовин, ГМО, шумового забруднення, цивільного захисту (зокрема стихійних лих і антропогенних загроз), міського середовища та екологічних зборів.

Для цього Україна і ЄС обмінюються інформацією і досвідом, спільно діють на регіональному та міжнародному рівнях, планують подолання наслідків стихійних лих.
  • Поступове наближення законодавства України до права та політики ЄС у сфері охорони довкілля
здійснюють відповідно до Додатку ХХХ до Угоди. Він містить перелік із 29 екологічних директив та регламентів з конкретними часовими межами імплементації.
  • Співробітництво у сфері цивільного захисту
сприятиме взаємній допомозі у випадках надзвичайних ситуацій, обміну повідомленнями про транскордонні надзвичайні ситуації, оцінці впливу наслідків надзвичайних ситуацій на довкілля та залученню експертів до участі у навчаннях.
  • Співробітництво для розвитку всеосяжної стратегії у сфері довкілля
охоплює інституційні реформи, розподіл повноважень на національному, регіональному та місцевому рівнях, процедури прийняття рішень та їхнього виконання, процедури інтеграції природоохоронної політики в інші сфери політики та визначення необхідних людських та фінансових ресурсів.

Також приділяють увагу розвитку галузевих стратегій щодо покращення якості повітря, якості води та управління водними ресурсами, включно з морським середовищем. Галузеві стратегії розвивають і щодо управління відходами та ресурсами, захисту природи, промислового забруднення та промислових аварій і хімічних речовин.
  • Постійний діалог з питань, охоплених главою Угоди, що присвячена довкіллю.
Такий діалог може стосуватись уточнення положень Угоди, оцінки та моніторингу виконання.
Торгівля
У сфері торгівлі екологічні питання розглядають в контексті сталого розвитку, поруч з економічним та соціальним компонентом. Дотримання екологічних вимог — це умова розвитку торгівлі. Для цього Україна має дотримуватися міжнародних екологічних угод, впроваджувати сталі підходи до управління лісовими і рибними ресурсами, забезпечувати впровадження високих екологічних стандартів.
Енергетика
Положення Угоди у сфері енергетики наголошують на екологічно безпечних технологіях, розвитку та підтримці відновлювальної енергетики, з урахуванням принципів економічної доцільності та охорони навколишнього середовища. А також на важливості зменшення негативного впливу у вугільному секторі.
Сільське господарство
У сільському господарстві Угода заохочує сучасне та стале сільськогосподарське виробництво, з урахуванням необхідності захисту довкілля, зокрема й тварин.

Угода поширює застосування методів органічного виробництва і забезпечує чітку взаємодію між туризмом та захистом довкілля.
Угода передбачає «поступове наближення законодавства України до права та політики ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища».

Додаток ХХХ надає перелік із 26 директив та 3 регламентів ЄС. У відповідність до них має бути приведено законодавство України у сфері довкілля, у межах 8 тематичних сфер:

  • управління довкіллям та інтеграція екологічної політики у інші галузеві політики;
  • якість атмосферного повітря;
  • управління відходами та ресурсами;
  • якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище;
  • охорона природи;
  • промислове забруднення та техногенні загрози;
  • зміна клімату та захист озонового шару;
  • ГМО.
Додаток встановлює часові рамки імплементації директив та регламентів чи окремих їхніх положень. Окрема увага сфокусована на тих Директивах, які містять зобов'язання в межах Енергетичного Співтовариства.

Процес імплементації Угоди у сфері охорони довкілля наразі зосереджений на центральному рівні – профільні міністерства, уряд, парламент.
Проте більшість реформ, що здійснюються в екологічній сфері, мають і чітко виражену регіональну складову. Вони покладають нові функції на місцеві органи влади та створюють нові можливості для регіонів.