БЛОК 6.
ЧАСТИНА 1

Державна допомога: поняття та характеристика

Конкуренція на ринку — це один з фундаментальних принципів вільної ринкової економіки. Негативно впливати на неї можуть не тільки дії суб'єктів господарювання на ринку, а й дії держави.

Державна допомога — це будь-яка допомога, що надається державою або із залученням державних ресурсів у будь-якій формі, що підриває або погрожує підірвати конкуренцію через сприяння певним підприємствам, чи виробництву певних товарів.
Законодавство про державну допомогу покликане попередити недоцільне втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у функціонування ринкового механізму. Необґрунтовані державні гарантії коштом бюджету, сумнівні податкові пільги, вибіркові списання податкового боргу, безпідставні дотації окремим держкомпаніям — все це стало «невід'ємною» частиною (а точніше, гальмом) української економіки. Коли ми говоримо про державну допомогу, йдеться про гроші платників податків. Тому процес розподілу державних коштів має бути цільовим, прозорим, недискримінаційним та зрозумілим. Це дозволить запобігти негативному впливу на відповідні товарні ринки. Саме в цьому — головна мета існування законодавчого контролю за державною допомогою.
Однак, водночас державна допомога може мати й позитивний вплив на економіку, а у деяких секторах економіки вона просто необхідна. Наприклад, для будівництва великих інфраструктурних проектів, підтримання оборонної сфери держави. Допомога може бути доречною, коли йдеться про працевлаштування осіб з вадами або підтримку культурних чи освітніх проектів. Але держава має витрачати кошти розумно і виважено.

За своєю суттю регулювання державного втручання та надання форм субсидування — це питання національної юрисдикції. Однак, якщо торговельні відносини виходять за межі державного регулювання або зачіпають інтереси нерезидентів, правила державної допомоги стають першочерговими й для транснаціонального регулювання.
Контроль та моніторинг надання державної допомоги виник та розвивається в Європейському Союзі. В ЄС розроблений досконалий масив принципів правового регулювання державного втручання на наднаціональному рівні. Йому має відповідати національне законодавство держав-членів, а також країн, які засновують зону вільної торгівлі з ЄС. Він визначає способи, форми та методи державного втручання, їхнього моніторингу та контролю.

На сьогодні правову основу системи державної допомоги складають:
  • Договір про функціонування Європейського Союзу;
  • Договір про Європейський Союз;
  • регламенти, що спрямовані на правильне застосування положень Договорів;
  • рішення Суду ЄС, якими закріплені основоположні принципи державної допомоги;
  • тлумачення надані Судом у цій сфері.
У праві ЄС відсутній принцип повної заборони державної підтримки. Державна допомога визначається принципом її несумісності з внутрішнім ринком. Порушення принципу несумісності тягне за собою повернення незаконно отриманої допомоги (із відсотками за її користування). В праві ЄС передбачені види та критерії, за якими державна допомога сумісна з внутрішнім ринком. Наприклад:
  • соціальна допомога та допомога надана внаслідок стихійних лих;
  • допомога для великих інфраструктурних проектів загальноєвропейського масштабу;
  • допомога для подолання безробіття та розвитку певних секторів економіки.
Сільськогосподарська, транспортна та енергетична сфери зберегли за собою окреме правове регулювання.

Сфера державної допомоги в ЄС повністю виведена на рівень наднаціонального регулювання в ЄС. Модель регулювання державної допомоги в ЄС стає взірцем для запозичення в інші правові системи. Зокрема, однакові норми застосовують у країнах Європейської асоціації вільної торгівлі. Аналогічні вимоги містять двосторонні преференційні угоди з третіми країнами, що укладає ЄС.
Для виконання Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 році прийняли Закон України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання». Він набув чинності 2 серпня 2017 року. До його появи в законодавстві України не було чіткого правового механізму регулювання державної допомоги та її моніторингу.

Антимонопольний комітет України отримав повноваження моніторингу та контролю за вибірковими державними преференціями, щоб виправити наявні викривлення в окремих сферах економіки, завдяки існуючим підходам до держдопомоги.

Закон повністю віддзеркалює підхід ЄС у розумінні держдопомоги. Він трактує державну допомогу суб'єктам господарювання як підтримку в будь-якій формі суб'єктів господарювання з ресурсів держави чи місцевих ресурсів, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, тому що створює переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності.

Закон передбачає найрізноманітніші форми держдопомоги:
- надання субсидій, грантів і дотацій
- отримання суб'єктами господарювання податкових пільг
- відстрочення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.

У цих випадках, коли незрозуміло чи певний вид допомоги можна вважати державною допомогою в розумінні Закону, Антимонопольний комітет України, як уповноважений орган, має перевірити, чи дотримано всі критерії та вимоги щодо виділення державних преференцій, і чи не порушують вони конкуренції на ринку. Кожен випадок отримання державної підтримки потрібно оцінювати окремо.