БЛОК 6.
ЧАСТИНА 2

Допустимість державної допомоги

Державна допомога a priory несумісна з конкуренцією на ринку. Однак, може бути допустимою й сумісною у випадках відповідності принципам та критеріям.

Правове регулювання надання державної допомоги державами-членами ЄС регулюють два основні принципи – еx ante notification та stand-still principle:
  • держави-члени зобов'язані повідомляти Європейську Комісію про намір здійснити державну допомогу, яка може вплинути на внутрішній ринок;
  • держава-член може надати державну допомогу, тільки якщо її затвердить Комісія ЄС.
Існує п'ять основних критеріїв визначення державної допомоги несумісною з внутрішнім ринком ЄС:
1) вибірковість надання в державної допомоги;
2) надання державами-членами переваг, неправомірних із комерційної точки зору;
3) залучення державних коштів;
4) викривлення конкуренції внаслідок державної допомоги;
5) державна допомога має вплив на торгівлю на території Євросоюзу.
Державна допомога завжди вибіркова. Тобто сприяє лише певним підприємствам або виробництву певної продукції. Якщо держава підтримує виробництва дорогоцінних металів, вона може надавати форми державної підтримки всім таким виробникам. Не на вибірковій основі. А от коли держава списує борги тільки одній якійсь компанії — звичайно, вибірковість очевидна.

Другий складовий елемент державної допомоги — надання неправомірних із комерційної точки зору переваг. Щоб вважатися вибірковим і бути допомогою, державний захід має надати бенефіціару певну перевагу. Вона повинна бути іншою, ніж звичайна комерційна перевага, отримана внаслідок економічної діяльності. Грошова субсидія або виплата підприємству коштів, не пов'язаних з придбанням товарів або послуг — наочні приклади такого типу переваг.
Головне — визначити, чи отримує реципієнт допомоги перевагу, яку б він не отримав за звичайного розвитку подій на ринку. Ситуацію реципієнта потрібно порівняти з підприємством, яке працює за звичайними умовами на ринку. Для цього в ЄС використовують «тест приватного інвестора». Комісія аналізує, чи надав би цю допомогу приватний інвестор - тобто чи вона економічно доцільна. Це допомагає визначити, чи не керується держава соціальними, політичними або філантропічними інтересами.
Крім того, для визначення допустимості певних компенсаційних заходів у праві Євросоюзу існує термін «послуги загального економічного значення» (service of general economic interest SGEI). Найчастіше до них відносять комунальні та інші послуги, пов'язані з утриманням господарств. У рішенні Суду ЄС у справі Altmark було вироблено критерії, відповідно до яких на компенсаційний захід не розповсюджуються норми щодо державної допомоги:
а) підприємство-отримувач повинно мати чітко окреслені встановлені публічні зобов'язання у сфері обслуговування населення;
б) параметри для розрахунку компенсації повинні бути об'єктивними, прозорими і заздалегідь встановленими;
в) компенсація не може перевищувати суму, яка фактично покриває всі витрати під час виконання зобов'язань щодо державних послуг, або їхньої частини, включно з відповідними квитанціями і розумним прибутком;
г) якщо підприємство, що виконує зобов'язання з обслуговування населення, не обрали відповідно до процедури державних закупівель, яка дозволила б відібрати на конкурсній основі претендента, здатного надавати ці послуги з найменшими витратами для суспільства, рівень необхідної компенсації мають визначити на основі аналізу витрат типової добре керованої компанії.
У рішенні щодо цієї справи визначено, якщо один із критеріїв не дотримано, компенсація державних послуг підпадає під правила надання державної допомоги з усіма процесуальними наслідками. Тому ці критерії отримали назву «критерії державної допомоги Алтьмарк».
Ще державна допомога має переслідувати економічну ціль. Субсидії, надані фізичним особам, релігійним і культурним установам, не вважають допомогою у розумінні права ЄС. Якщо, однак, така субсидія має й економічний ефект, її розглядають як державну допомогу. Наприклад, це може стосуватися субсидій для музичних асоціацій або оперних театрів, де культурний аспект не протистоїть економічному впливу субсидії.

Наступний елемент правового регулювання державної допомоги вона має надаватися державами-членами або за державні кошти. Право ЄС, а саме ст. 107 Договору про функціонування ЄС, застосовують до допомоги, наданої державами-членами або за державні кошти, включно з випадками її надання державним або приватним органом, уповноваженим здійснювати управління допомогою.

Вибірковість держдопомоги. Державний захід, щоб вважатися допомогою, повинен сприяти певним суб'єктам підприємницької діяльності або виробництву певної продукції. Це головна риса, за якою держдопомога відрізняється від заходів загальної політики та вибіркових заходів, адресованих визначеним отримувачам (підприємствам, регіонам або галузям). Вони недоступні у загальній формі для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, територіальних регіонів або промислових галузей зацікавлених держав-членів. Таким чином, субсидії, які надають особам або на підставі загальних заходів, відкритих для всіх підприємств, не підпадають під цю заборону і не є державною допомогою (наприклад, загальні заходи оподаткування або трудового законодавства).

Державні ресурси — це «…ті ресурси, які прямо або опосередковано перебувають під контролем або, іншими словами, у розпорядженні держави…». Допомога включає все, що належить державі, і що держава надає чи не отримує. Зокрема — зменшення внесків соціального страхування та податкового тягаря (бази або ставки податку), податкові пільги. Як зазначала Комісія, «втрата податкових надходжень еквівалентна споживанню державних ресурсів у формі фіскальних витрат» .
Поняття держави-члена включає всі центральні, місцеві органи влади, державні асоціації або державні органи, які виконують певні галузеві задачі. Навіть допомога, виплачена приватною компанією, наприклад, банком, яку контролює державний орган влади — це державна допомога. Навіть якщо її виплатили не безпосередньо з державних коштів.
Однак, центральний елемент державної допомоги — це викривлення конкуренції у її наслідок. Щоб державна допомога була предметом аналізу її недопустимості, вона має порушувати або створювати загрозу потенційного викривлення конкуренції. Існує загальне припущення: якщо допомога зміцнює позиції підприємства порівняно з іншими підприємствами — це завдає шкоду конкуренції. У випадку застосування правил конкуренції до підприємств, наголос, загалом, роблять більше на потенційному впливі на конкуренцію, ніж на фактичному викривленні. Потенційний антиконкурентний ефект матиме місце, якщо можна довести достатню вірогідність порушення норм у близькому майбутньому під впливом заходів. Цей ризик повинен бути об'єктивним і Комісія має довести причинно-наслідковий зв'язок між допомогою і потенційною дією.